Тарас Шевченко для кожного свій: для когось — суворий пророк у кожусі, для когось — бунтар-інтелектуал, але для нас, студентів групи ГО-2-25, він сьогодні — живий голос, що звучить в унісон із нашими серцями.
- Опубліковано в Студентські будні
- Прокоментуй першим!
Ми обрали уривок із послання «І мертвим, і живим, і ненарожденним...» не випадково. У цих рядках — і біль за помилки минулого, і заклик до єднання, і неймовірна віра в нас — тих самих «ненарожденних», які нарешті мають побудувати свою щасливу державу. Його слова не припали пилом на полицях бібліотек, вони досі печуть правдою, вони досі дають відповіді на найскладніші питання сучасності.
Шевченко вчив нас найскладнішого мистецтва — бути українцями. Любити свою землю не на словах, а «в годину люту». Чути один одного. Бути вільними духом.
Сьогодні ми, молоде покоління, звертаємося до його спадщини. Це наше шанування великому Кобзареві. Наша спроба відчути ту силу, яка вже понад дві сотні років тримає наш народ укупі.
З днем народження, наш Кобзарю! Твоє слово — наша зброя. Твоя правда — наш шлях
Зам.старости Матвійчук Аріана























